Add parallel Print Page Options

Бог посилає Свого Сина

(Мт. 21:33-46; Лк. 20:9-19)

12 Ісус, навчаючи народ, розповів таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для давильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати. Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю. Але орендарі схопили його, побили й відіслали ні з чим. Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися. Господар послав третього, але цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.

З ним лишився тільки улюблений син його. Тож зрештою господар послав сина свого, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!” Але ж орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.

То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим. 10 Хіба не читали ви у Святому Писанні:

„Той камінь, що будівельники відкинули,
    став наріжним каменем.
11 Так Господь зробив,
    та дивовижно це для нас”».(A)

12 Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу. Тож вони залишили Ісуса та й пішли собі геть.

Read full chapter