Розп’яття

(Мт. 27:32-44; Лк. 23:26-39; Ін. 19:17-19)

²¹ Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса. ²² Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»), ²³ то дали Ісусові випити вина, змішаного з миррою, та Він не став його пити. ²⁴ Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.

²⁵ Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса. ²⁶ На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ». ²⁷ Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього. ²⁸ [І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців»]^[a].

²⁹ Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні. ³⁰ Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!» ³¹ Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! ³² Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.