Add parallel Print Page Options

Яка заповідь найважливіша?

(Мт. 22:34-40; Лк. 10:25-28)

28 Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмовляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?» 29 Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш—єдиний Бог. 30 Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”(A). 31 Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближнього[a] свого, як себе самого”(B). Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».

32 І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній—єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього. 33 Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого,—усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».

34 Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.

Read full chapter

Footnotes

  1. 12:31 ближнього Або «інших». Див.: Лк. 10:25-37, де Ісус говорить, що це стосується усіх, хто потребує допомоги.

28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?

29 Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.

30 І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!

31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,

33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!

34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Read full chapter