Цезареві—цезареве, а Богові—Боже

(Мт. 22:15-22; Мк. 12:13-17)

²⁰ Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу заарештувати Христа. ²¹ Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. ²² Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»

²³ Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: ²⁴ «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». ²⁵ Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю—цезареве, а Богу—Боже».

²⁶ Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.