Господня обітниця Давиду

7 Після того, як цар поселився в своєму палаці й Господь дав йому відпочити від ворогів, які обсіли його, ² він сказав пророку Натану: «Поглянь, я живу в прекрасному палаці, збудованому з кедру, а ковчег Господній зберігається в наметі».

³ Натан відповів цареві: «Роби, як тобі підказує серце, бо з тобою Господь». ⁴ Тієї ж самої ночі Натан почув слово Господнє:

⁵ «Піди й скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь: „Це не ти маєш будувати Мені оселю. ⁶ Я ще не жив у домі від того дня, як вивів ізраїльтян з Єгипту і по сьогодні. Я переходив з місця на місце, і жив у наметі. ⁷ І хоч би де ходив Я з ізраїльтянами, хіба ж Я сказав комусь із правителів, яким Я заповідав вести Мій народ ізраїльський: „Чому ви не збудували Мені оселю із кедру?”

⁸ Тепер скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь Бог Всемогутній: „Я забрав тебе з пасовиська, де ти ходив за отарою, щоб ти правив Моїм народом ізраїльським. ⁹ Я був з тобою скрізь, хоч де б ти ходив.: Я знищував усіх ворогів на твоєму шляху. Тепер Я звеличу твоє ім’я серед інших імен славетних людей на землі. ¹⁰ Я призначу місце для Мого народу ізраїльського й поселю його там, і житимуть там люди, і ніхто їх більше не турбуватиме. Нечестивці не будуть більше гнобити їх, як раніше, ¹¹ з того часу, коли Я призначив суддів над ізраїльським народом. І Я дам тобі відпочити від усіх ворогів. Господь каже тобі, що Господь зведе дім для тебе^[a].

¹² Коли прийде твій смертний час і ти підеш на спочинок до пращурів своїх, Я призначу після тебе одного з синів твоїх, насіння твоєї плоті, і встановлю його царство. ¹³ Він і зведе Мені оселю, а Я навіки встановлю престол його царства. ¹⁴ Я стану його Батьком, а він буде Мені сином^[b]. Коли він робитиме помилки, Я каратиму його людською різкою, його дубаситимуть люди ціпками. ¹⁵ Але Я ніколи не відступлюся від Своєї прихильності до нього так, як відступився Я від Саула, якого Я перед тобою усунув. ¹⁶ Твій дім, твоє царство переживуть віки переді Мною, твій престол буде довічним”».

¹⁷ Отож Натан передав Давидові слово в слово все одкровення.

Давидова молитва

¹⁸ Тоді цар Давид зайшов, сів перед Господом і мовив:

«Хто я такий Тобі, мій Володарю, Господи? Чому Ти зробив мене й мій дім таким важливим? ¹⁹ Невже цього недостатньо було, на Твій погляд, володарю мій, Господи, що Ти вважав за потрібне поговорити щодо майбутнього для дому Твого слуги. Невже Ти завжди так з людьми говориш, о Господи, Володарю мій? ²⁰ Що може Давид іще Тобі сказати? Адже ти знаєш слугу Свого, о Володарю, Господи. ²¹ Це завдяки Твоїй обіцянці й від щирого серця зробив Ти цю велику справу і розповів про неї Своєму слузі^[c]. ²² Який Ти величний, о Володарю Мій, Господи! Ніхто не може зрівнятися з Тобою, і немає Бога крім Тебе, бо ми чули про все це на власні вуха.

²³ Кого ще можна порівняти з Твоїм народом ізраїльським—єдиним народом на землі, якого Бог викупив для Себе, щоб зробити Своїм народом і прославити Своє ім’я, щоб сотворити величні й неймовірні чудеса, вигнавши народи та їхніх богів перед Своїм народом, який Ти вивів з Єгипту.^{[d] 24} Ти зробив народ Ізраїлю Своїм навіки, і Ти Сам, о Господи, став його Богом.

²⁵ Відтепер, Господи Боже, дотримуйся завжди цієї обітниці про слугу Твого та його дім і вчини так, як Ти обіцяв, ²⁶ щоб навіки було величним Твоє ім’я. Тоді люди говоритимуть: „Господь Всемогутній є Богом Ізраїлю!” І нехай дім Давида, слуги Твого, встановлений буде перед Тобою.

²⁷ Ти Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю! Ти відкрив це мені, Своєму слузі, промовивши: „Я зведу тобі дім”. Ось чому Твій слуга набрався сміливості, щоб скласти Тобі цю молитву. ²⁸ Господи, Володарю, Ти є Бог! Твої слова правдиві, Ти дав обітницю такого великого діяння Своєму слузі. ²⁹ Тож тепер зроби ласку й благослови дім Твого слуги, аби моя родина могла повік Тобі служити. Адже Ти сказав Своє слово, і Твоїм благословенням навіки буде благословенний дім Твого слуги».