Add parallel Print Page Options

Давид дізнається про смерть Саула

Після смерті Саула Давид, розгромивши амаликійців, повернувся в Зиклаґ і перебував там два дні. А на третій прибув до нього чоловік з табору Саула. Одяг на ньому був розірваний, голова вкрита порохом[a]. Коли він наблизився до Давида, то одразу припав до землі, виявляючи йому свою шану.

«Звідки ти прибув»,—запитав його Давид. Він відповів: «Я втік з табору ізраїльтян». «Що сталося?—Спитав Давид,—розкажи мені». Той відповів: «Чоловіки повтікали з поля бою. Багато з них упали й не підвелися, загинувши. Навіть Саул та його син Йонатан мертві».

Тоді Давид сказав юнаку, який приніс йому цю звістку: «Звідки тобі відомо, що Саул та його син Йонатан мертві?»

«Сталося так, що я був на горі Ґілбоа,—почав розповідати юнак,—там був Саул, він стояв, спершись на спис, а ворожі колісниці та їздові вже були близько. Коли він обернувся, то побачив мене й покликав. Я сказав: „Ось і я?” Він запитав: „Ти хто?” „Амаликієць”,—відповів я. Тоді він наказав: „Стань наді мною і добий мене. Я вже в пазурах смерті, але ще живий”. 10 То я став над ним і добив його, бо він уже помирав. Тож я зняв з його голови корону, з руки браслет і приніс їх сюди до мого володаря».

11 Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі. 12 Вони тужили й голосили, вони постилися аж до вечора, оплакуючи Саула та його сина Йонатана, військо Господнє, дім Ізраїлю, оскільки вони полягли в бою.

13 Давид спитав юнака, який приніс йому звістку: «Ти звідки родом?»

«Я син чужинця, амаликієць»,—відповів той.

14 Давид запитав його: «Чому ти не побоявся підняти руку на помазаника[b] Господнього?» 15 Тоді Давид підкликав одного зі своїх слуг і сказав: «Йди-но сюди, вдар його насмерть». Той ударив його, і юнак помер. 16 А Давид йому навздогін сказав: «Кров твоя буде на твоїй голові. Твої уста посвідчили проти тебе, коли ти зізнався: „Я вбив помазаника Господнього”».

Давидів плач за Саулом та Йонатаном

17 Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана 18 й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара[c]):

19 «Твоя велич і слава, Ізраїлю,
    вбиті лежать на твоїх узвишшях.
    О як попадали герої могутні!
20 В Ґаті[d] про це не розказуй,
    не розголошуй на вулицях Ашкелона[e],
    щоб филистимські дочки не раділи,
    щоб доньки необрізаних[f] не веселились.

21 О, гори Ґілбоа, хай не буде ні рос,
    ні дощу на пагорбах ваших,
    ані поля, де хліб для пожертв зростає.
Бо щит могутніх вояків там осквернили.
    Саулів щит, укритий порохом та іржею.
22 Від крові забитих, від плоті хоробрих
    лук Йонатанів не відсахнувся,
    не повернувся безславно Саулів меч.

23 Саул і Йонатан—їх, милостивих, ми за життя любили,
    їх навіть смерть не розлучила.
Були вони прудкіші за орлів,
    були вони за левів дужчі.
24 Ізраїльські дочки! Оплакуйте Саула!
Оплакуйте того, хто вас убрав
    у шати пурпурові та прикраси,
    хто ваші сукні золотом прикрасив.

25 О як упали у бою хоробрі!
    Лежить убитий на твоїх висотах Йонатан!
26 Печалюсь і оплакую тебе, мій брате, Йонатане!
    Адже ти був близьким і дорогим мені.
Чудовою була твоя любов до мене,
    зворушливішою, аніж любов жінок.
27 Які могутні воїни упали!
    Загинула військова зброя їхня».

Footnotes

  1. 1:2 Одяг… порохом Це робилося, щоб показати глибокий сум.
  2. 1:14 помазаника Або «обраного царя».
  3. 1:18 книга Яшара Давня книга про війни Ізраїлю.
  4. 1:20 Ґат Столиця країни филистимської.
  5. 1:20 Ашкелон Одне з п’яти найважливіших филистимських міст.
  6. 1:20 необрізаних Або «чужинців».