1-е к Коринфянам 4

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Апостоли Христові

4 Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі. ² А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри. ³ Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу. ⁴ Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя. ⁵ Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.

⁶ Брати і сестри мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному прикладі заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано у Писанні»,—щоб ви не величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших. ⁷ Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це?

⁸ Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами. ⁹ Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей. ¹⁰ Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

¹¹ І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні. ¹² Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій. ¹³ Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

Будьте моїми послідовниками

¹⁴ Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх. ¹⁵ Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі. ¹⁶ Тож благаю вас: наслідуйте мене. ¹⁷ Ось чому послав я до вас Тимофія^[a], мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

¹⁸ Та дехто з вас запишався, міркуючи, що я не прийду до вас. ¹⁹ Але невдовзі я буду з вами, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу, чи спроможні ті красномовні хвальки на щось більше, ніж порожні балачки. ²⁰ Бо Царство Боже виявляється не в словах, а в силі. ²¹ Чого ж ви хочете: щоб я прийшов до вас із карою чи з любов’ю і духом ніжності?