1 Царств 26

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Давид знову дарує Саулу життя

26 Зифійці прийшли до Саула в Ґівеа і сказали: «Давид ховається на горі Гакіла, що навпроти Єшимона!»

² То Саул спустився в пустелю Зиф з трьома тисячами добірних ізраїльських воїнів, щоб знайти Давида. ³ Саул розбив свій табір біля дороги на узвишші Гакіла, навпроти Єшимона. Але Давид залишився в пустелі. Коли він помітив, що Саул туди за ним погнався, ⁴ він вислав розвідників і переконався, що Саул справді прийшов.

⁵ Тоді Давид підвівся й пішов туди, де розташувався Саул. Він побачив місце, де спали Саул та Авнер, син Нера, що командував військом. Саул спав в оточенні воїнів, що спали навколо нього.

⁶ Давид запитав хиттита Агімелеха та Авішая, сина Зеруї, брата Йоава: «Хто спуститься в табір до Саула разом зі мною?»

«Я піду з тобою»,—сказав Авішай.

⁷ Тож Давид та Авішай підійшли вночі до війська. Саул спав усередині табору, спис був увіткнутий у землю біля його голови. Авнер і воїни лежали навколо нього.

⁸ Авішай сказав Давидові: «Сьогодні Господь віддав тобі ворога у руки. Дозволь мені пришпилити його до землі одним кидком списа. Мені не знадобляться два удари».

⁹ Але Давид заборонив Авішаю: «Не вбивай його! Хто може підняти руку на помазаника^[a] Господнього й лишитися безневинним? ¹⁰ Присягаюся життям Господа, що Господь сам ударить його: або цього разу настане його час і він помре, або він піде в бій і загине. ¹¹ Але Господь забороняє, щоб я здіймав руку на помазаника Господнього. Візьми он спис та дзбан води, що в головах Саула, та й ходімо звідси».

¹² Тож Давид і забрав списа та дзбан з водою, що стояли біля Саулової голови, та й пішли собі геть. Ніхто їх не побачив, не почув, навіть ніхто не прокинувся. Всі спали, тому що Господь занурив їх у глибокий сон.

¹³ Тоді Давид перейшов на інший бік і зупинився на горі. Їх розділяла велика відстань. ¹⁴ Він гукнув Авнерові, сину Нера, та його людям здалека: «Чи не збираєшся мені відповісти, Авнере?»

Авнер відгукнувся: «Хто ви такі, щоб до царя звертатися?»

¹⁵ Давид відповів: «Чи ти не мужчина? Хто зрівняється з тобою в Ізраїлі? Чому ж ти не стережеш свого володаря-царя? Хтось приходив, щоб убити твого володаря-царя. ¹⁶ Ти недобре вчинив. Присягаюся життям Господа, що ти й твої люди заслуговують на смерть, адже ти не оберігав свого володаря, помазаника Господнього. Поглянь навколо. Де спис царя, де дзбан з водою, що стояли у нього в головах?»

¹⁷ Саул упізнав Давидів голос і сказав: «Це твій голос, Давиде, сину мій?»

Давид відповів: «Так, мій володарю, царю мій». ¹⁸ А потім додав: «Чому мій володар переслідує свого раба? Що я зробив? Яка провина лежить на мені? ¹⁹ Нехай же, мій володар-цар дослухається до слів слуги свого. Якщо Господь тебе проти мене послав, то нехай Він прийме жертву. Але якщо це зробили люди, нехай же будуть вони прокляті перед Господом! Бо сьогодні вони відігнали мене від моєї долі в Господнім спадку й сказали: „Іди, служи іншим богам!” ²⁰ Не дозволь тепер, щоб пролилася на землю моя кров далеко від Господа. Цар Ізраїлю виступив у похід, щоб знайти блоху, як на куріпку полюють у горах».

²¹ Тоді Саул відповів: «Я згрішив. Повернись, Давиде, сину мій. Ти ж бо сьогодні поцінував моє життя, я вже не намагатимусь знову завдати тобі шкоди. Я діяв як бовдур і зробив велику помилку».

²² «Ось спис царя,—відповів Давид.—Нехай хтось із твоїх юнаків підніметься й забере його. ²³ Господь винагороджує кожного за його праведність та вірність. Господь віддав тебе в мої руки сьогодні, але я нізащо не підняв би руки на помазаника Господнього. ²⁴ Так же, як я поцінував твоє життя сьогодні, нехай Господь поцінує і моє життя та врятує від усіх бід».

²⁵ Саул звернувся до Давида: «Благословенний же будь, сину мій, Давиде! Хоч би за що ти брався, неодмінно матимеш успіх!»

Тож Давид пішов своїм шляхом, а Саул повернувся додому.