Судьи 1

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Юда воює з ханаанцями

1 Після смерті Ісуса ізраїльтяни запитали Господа: «Хто перший виступить на ханаанців, щоб воювати проти них?»

² Господь відповів: «Юдине коліно піде першим. Дивіться, Я віддаю цю землю під Юдину руку». ³ Тоді люди Юдиного коліна звернулися до братів своїх з коліна Симеонового: «Ходімо разом з нами на ту землю, що випала нам, і будемо разом битися проти ханаанців. А потім ми також підемо з вами на ту землю, що випаде вам». То Симеон пішов разом з Юдою.

⁴ І виступив Юда, і Господь віддав ханаанців та перизійців у його руки. Вони вбили десять тисяч чоловік у Везеку. ⁵ У Везеку вони знайшли й правителя цього міста^[a] і билися проти нього, і перемогли вони ханаанців і перизійців. ⁶ Правитель Везека втік, але вони переслідували його і зловили, і відрубали великі пальці на обох руках та ногах. ⁷ Правитель Везека сказав: «Сімдесяти королям відрубав я великі пальці на руках та ногах, і вони підбирали крихти з-під мого столу. Як я чинив, так і мені Бог відплатив». Вони взяли його до Єрусалима, і там він помер.

⁸ Юдині люди билися проти Єрусалима й захопили його. Вони віддали місто вогню й мечу. ⁹ Згодом люди коліна Юдиного пішли проти ханаанців, що мешкали в горах Неґеву^[b] та в західних підгір’ях. ¹⁰ Юда виступив проти ханаанців, що жили у Хевроні. (Раніше Хеврон називався Киріат-Арва). Там вони перемогли Шешая, Агімана й Талмая^[c].

Калев і його дочка

¹¹ Звідти Юда виступив проти людей, що мешкали в Девірі. (Раніше Девір мав назву Киріат-Сефер). ¹² Тоді Калев сказав: «За того, хто нападе на Киріат-Сефер і захопить його, я віддам свою дочку Ахсу». ¹³ І Отніел, син Кеназа^[d], який був молодшим братом Калева, захопив місто, і Калев віддав заміж за нього свою дочку Ахсу.

¹⁴ Коли вона приїхала до Отніела, свого чоловіка, він намовив її піти й попросити в її батька землі. Як злазила вона з віслюка, Калев запитав її: «Чого ти хочеш?» ¹⁵ Вона відповіла: «Зроби мені милостивий дарунок. Бо раз віддав ти мені засушливу пустелю Неґев, то дай також і джерела». І Калев віддав їй верхні та нижні джерела.

¹⁶ А нащадки Кеніта, Мойсеєвого тестя^[e], залишили місто Пальм^[f] і пішли з Юдиними людьми жити в пустелю Юди в Неґеві поблизу міста Арада. Потім вони пішли й оселилися разом з амаликійцями. ¹⁷ Потім Юда пішов зі своїм братом Симеоном, і вони розбили ханаанців, що жили в Зефаті, і вщент зруйнували місто. І назвали це місто Хорма^[g]. ¹⁸ Юда захопив місто Ґаза та довколишні землі, місто Ашкелон із довколишніми землями та місто Екрон із довколишніми землями. ¹⁹ Господь був на боці Юди, отож вони захопили гори, але не змогли здолати людей, які жили на рівнині, бо люди ті мали залізні колісниці. ²⁰ Хеврон було віддано Калеву, як і обіцяв Мойсей, і вони вигнали звідти три коліна Анакових.

Сини Веніаминові поселяються в Єрусалимі

²¹ А сини Веніаминові не змогли вигнати євуситів, що жили в Єрусалимі. Тож вони й сьогодні^[h] живуть поміж людьми Веніаминовими.

Сини Йосипа захоплюють Бетел

²² Сини Йосипові також виступили проти Бетела, і Господь був на їхньому боці. ²³ Вони вислали розвідників до Бетела. Раніше це місто мало назву Луз. ²⁴ Коли розвідники побачили чоловіка, який виходив із міста, вони сказали йому: «Покажи нам вхід у місто, і ми справедливо поведемося з тобою». ²⁵ Той показав їм вхід у місто. І вони віддали те місто мечу. Але того чоловіка й родину його відпустили. ²⁶ Тоді чоловік той пішов на землю хиттитів і збудував там місто, і назвав його Луз. Так воно зветься й донині.

Війна інших племен із ханаанцями

²⁷ Манассія не вигнав людей, що жили у Бет-Шеані, Таанаху, Дорі, Івлеамі, Меґіддо та довколишніх селах і містечках, ханаанці й далі жили на цій землі. ²⁸ Коли ж Ізраїль зміцнів, то перетворив ханаанців на своїх рабів, але зовсім вигнати їх так і не зміг.

²⁹ Ефраїм не вигнав ханаанців, що жили у Ґезері, і ханаанці жили в Ґезері поміж людьми Ефраїмовими.

³⁰ Завулон не вигнав людей, що жили в Китроні, й людей, що жили в Нагалолі, тож ханаанці ці жили серед людей Завулонових, але працювали на них як раби.

³¹ Ашер не зміг вигнати людей, що жили в Акко, Сидоні, Ахлаві, Ахзиві, Гелбі, Афеку й Регові. ³² Люди Ашерові жили серед ханаанців, що мешкали на тій землі, бо не вигнали їх.

³³ Сини Нафталі не вигнали людей, що жили в Бет-Шемеші, та людей, що жили в Бет-Анаті, а поселилися вони серед ханаанців, які жили на цих землях. Але тих мешканців Бет-Шемеша та Бет-Аната перетворили вони на рабів своїх.

³⁴ Аморійці відкинули людей Данових, змусили повернутися в гори й не давали їм спуститися в долину. ³⁵ Аморійці вирішили й далі жити на горі Херес, в Айжалоні та Шаалвімі. Та коли коліно Йосипове стало сильнішим, вони перетворили аморійців на рабів своїх. ³⁶ Земля аморійців пролягала від перевала Скорпіона^[i] до Сели й далі.