Add parallel Print Page Options

Пам’ятний псалом[a] Давида.

Господь, не дорікай мені у гніві,
    і не карай мене, коли лютуєш Ти.
Мене Ти вразив стрілами своїми,
    пригнітив моє життя.
Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло,
    немов увесь в синцях, з розбитими кістьми,—
    то за мій гріх.
Мій гріх звалився тягарем на душу,
    аж не підвести голови мені.

То через мою власну дурість
    обсипали мене гнійні, смердючі рани.
Зігнувся я від болю, простираюсь,
    ходжу і плачу так, немов жалобу маю.
Палають в лихоманці мої стегна,
    живого місця я на тілі не знаходжу.
Від болю неймовірного німію,
    а серце стугонить, аж криком сходжу!

10 Володарю! Ти знаєш, що я хочу.
    Мої зітхання—не секрет для Тебе.
11 Пульсує серце в мене, сил немає,
    згасає світло у моїх очах[b].
12 Вже не прийдуть до мене друзі і близькі
    немов налякані хворобою моєю.
    Вже й родичі мої тримаються подалі.
13 Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить,
    хто хоче вразити мене,
    говорять про швидкий кінець,
    замислюючи зле щодень.

14 Та я мовчу, я не зважаю,
    немов глухий, який не чує,
    немов німий, що не говорить.
15 Як та людина, що не чує нарікань,
    як та людина, що не може відповісти.
16 Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду.
    Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!
17 Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався
    з мого падіння! Познущатись їм не дай!
18 Вже відчуваю я: от-от впаду,
    адже мій біль завжди зі мною.
19 Я визнаю свої провини і гріхи,
    які терзають, не дають спокою.
20 А щодо ворогів моїх,
    вони міцні й здорові, наклепи плетуть,
21 відповідають злом на добре
    і виступають проти мене, бо добро творити прагну.

22 О Господи, не залишай мене!
    Не будь від мене, Боже, так далеко.
23 Прийди на поміч!
    Мій Володарю, спаси!

Footnotes

  1. Псалом 38 Пам’ятний псалом У деяких древньогрецьких текстах—«до суботи».
  2. 38:11 згасає… очах Або «сліпну я».