Неемия 5

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Неемія допомагає бідним

5 Тоді прості люди та дружини їхні почали дуже скаржитися на братів своїх юдеїв. ² Дехто казав: «У нас великі родини, тож нам треба мати їжу, щоб вижити».

³ Інші говорили: «Ми закладаємо наші поля, виноградники та наші оселі, щоб спромогтися на зерно в голодні часи».

⁴ Ще інші нарікали: «Ми маємо сплачувати царські податки за наші поля й виноградники. ⁵ Але ж ми однієї плоті з братами нашими, і у нас такі самі сини й дочки, та все ж ми маємо примушувати наших синів і дочок ставати рабами. Декого з наших дочок ми вже віддали в рабство, і нічого не можемо з цим удіяти, бо наші поля та виноградники тепер належать іншим».

⁶ Я дуже розгнівався, як почув їхні скарги і слова. ⁷ Я про те поміркував і звинуватив у тому знатних людей та старійшин. Я сказав їм: «Ви забираєте майно своїх ближніх у застави під позики, що даєте своїм же братам. Отож я скликав заради них велике зібрання». ⁸ Тоді я сказав їм: «Ми як тільки можемо, повертаємо наших братів-юдеїв, яких було продано в рабство іншим народам, а ви самі продаєте братів своїх, щоб потім ми їх викуповували знову!»

Вони мовчали, бо не мали чого на те відповісти.

⁹ Тоді я сказав: «Те, що ви робите, недобре. Хіба не мусите ви жити, шануючи нашого Бога, щоб запобігти збиткування ворожих народів? ¹⁰ Я теж, брати мої і слуги давали в позику гроші та зерно. Але давайте ж не обкладати відсотками ті наші позики. ¹¹ Сьогодні ж поверніть їм їхні поля, виноградники, оливкові насадження та будинки. А також прибутки, що ви мали з їхніх грошей, зерна, вина та оливи».

¹² На те вони відповіли: «Ми повернемо все й нічого більше не вимагатимемо від них. Ми зробимо так, як ти сказав».

Отож я скликав священиків і змусив їх присягнутися, що зроблять саме так, як щойно сказали. ¹³ Я також струсив порох зі свого одягу і сказав: «Так само хай Бог струсить кожного з його хати й позбавить майна, якщо хтось не дотримається слова Його».

Тоді все зібрання сказало: «Амінь». І вони воздали хвалу Господу. Всі люди зробили так, як і обіцяли.

¹⁴ А ще від того дня мене було призначено намісником землі юдейської на дванадцять років: від двадцятого року правління царя Артаксеркса по тридцять другий рік його ж правління^[a]. Я та мої близькі родичі не їли хліба правителів. ¹⁵ Попередні правителі, які були до мене, обтяжували людей великим тягарем. Вони забирали в них їжу та вино, й до того ж сорок шекелів^[b] срібла. Навіть слуги вельмож нещадно гнобили народ. Я ж такого не робив, бо боявся Бога. ¹⁶ Натомість я тяжко працював на відбудові муру, і землі ми не забирали. І всі мої слуги працювали разом. ¹⁷ За моїм столом збиралося сто п’ятдесят юдеїв та вельмож разом з усіма, хто приходив до нас із навколишніх народів. ¹⁸ Щодня за мій кошт готували одного бичка, шість вгодованих овець та домашню птицю. Щодесять днів виставлялися всілякі вина у великій кількості. І при тому всьому я не вимагав намісничого хліба, бо тяжко працювали люди. ¹⁹ Пам’ятай заради добра, о мій Боже, яке я зробив для цих людей.