Исход 16

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Перепелиці та манна

16 Вони рушили з Елима, і вся громада Ізраїлевих дітей прийшла до пустелі Сін, що між Елимом і Синаєм. Це сталося на п’ятнадцятий день другого місяця, як вони вийшли з Єгипту. ² Уся громада нарікала в пустелі на Мойсея та Аарона. ³ Народ ізраїльський таке сказав: «Шкода, що не загинули ми від руки Господа в Єгипетській землі, коли сиділи біля казанів з м’ясом і їли хліба досхочу, бо привели ви нас до цієї пустелі, щоб виморити всю громаду голодом».

⁴ Господь сказав Мойсеєві: «Я зроблю так, що хлібний дощ падатиме вам з неба. Хай народ піде й збиратиме щодня денну частку, щоб Я міг випробувати їх, та побачити, чи дотримуватимуться вони Мого Закону, чи ні. ⁵ На шостий день нехай приготують вдвічі більше, ніж збирають щоденно, бо субота—день Господній».

⁶ І сказали Мойсей та Аарон усім Ізраїлевим дітям: «Увечері ви довідаєтеся, що це Господь вивів вас із Єгипетської землі. ⁷ А вранці ви побачите славу Господа, бо Він почув ваші ремствування на Нього. Ви скаржилися на нас, та хоч зараз нам буде спокій!» ⁸ І Мойсей сказав: «Коли Господь дасть вам поїсти м’яса ввечері і хліба вранці досхочу, бо Господь почув ваші нарікання на Нього. А ми що, хто ми такі? Ваші ремствування не на нас, а на Господа».

⁹ Мойсей промовив до Аарона: «Скажи всій громаді Ізраїлевих дітей: „Станьте перед лицем Бога вашого, бо Він почув ваші скарги”». ¹⁰ Коли Аарон промовляв це до народу, то, повернувшись до пустелі, вони побачили славу Господа, що з’явилася в хмарі.

¹¹ І Господь сказав Мойсеєві: ¹² «Я почув нарікання Ізраїлевих дітей. Скажи їм: „Увечері ви їстимете м’ясо, а вранці матимете хліба досхочу, щоб знали, що Я—Господь, ваш Бог”». ¹³ Увечері налетіли перепелиці й укрили табір, ставши легкою здобиччю для євреїв, а вранці навколо табору випав шар роси. ¹⁴ Коли роса зійшла, то на поверхні пустелі зосталися тоненькі крупинки, ніби паморозь на землі.

¹⁵ Побачивши це, Ізраїлеві діти спитали одне одного: «Що це?»^[a] Бо вони не знали, що то таке. Мойсей сказав їм: «Це хліб, що Господь дав вам на поживу. ¹⁶ Ось як наказав Господь: „Кожен із вас має набрати стільки, скільки може з’їсти. Візьміть по кошику^[b] на людину, залежно від кількості людей у кожному намет”».

¹⁷ Ізраїлеві діти так і зробили. Дехто з них зібрав багато, а дехто—мало. ¹⁸ І коли поміряли кошиком, то з’ясувалося, що той, хто назбирав багато, не мав лишку, а той, хто назбирав мало, тому не бракувало. Кожен назбирав стільки, скільки міг з’їсти.

¹⁹ Мойсей сказав їм: «Нічого не лишайте до ранку». ²⁰ Та вони не послухали Мойсея. Дехто лишив трохи на ранок, і завелися там черви, і воно запліснявіло. І Мойсей розгнівався на них. ²¹ Щоранку кожен із них збирав стільки, скільки міг з’їсти. Та коли сонце припікало, їжа танула. ²² У п’ятницю вони назбирали вдвічі більше—по два кошики на кожного. Всі старійшини громади прийшли й доповіли про це Мойсею. ²³ Він же їм сказав: «Ось що наказував Господь: „Завтра день цілковитого відпочинку—свята субота для Господа. Печіть, що маєте пекти, й варіть, що маєте варити, а що залишиться, те відкладіть для себе й тримайте до ранку”».

²⁴ Отже, відклали вони те до ранку, як звелів Мойсей. І не запліснявіло воно, й не позаводилися там черви. ²⁵ Мойсей сказав: «Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні ви не знайдете нічого в полі. ²⁶ Ви збиратимете протягом шести днів, а на сьомий, в суботу, вам потрібно спочивати».

²⁷ Сьомого дня дехто пішов збирати у пустелю, та не знайшов там нічого. ²⁸ Господь мовив до Мойсея: «Доки ж ви будете відмовлятися виконувати накази й закони Мої? ²⁹ Послухайте, Господь дав вам суботу. Ось чому у п’ятницю Він дає вам їжі на два дні. І кожен із вас мусить лишатися де він є і не працювати сьомого дня».

³⁰ Отже, народ відпочивав сьомого дня. ³¹ І назвали те сини Ізраїлеві манною. І була вона біла, наче те зерно коріандрове, і на смак, наче коржі з медом. ³² Мойсей сказав: «Ось що Господь звелів: „Слід зберегти кошик з манною для наступних поколінь, щоб вони побачили той хліб, яким Я вас годував у пустелі, коли вивів з Єгипетської землі”».

³³ Мойсей сказав Аарону: «Візьми посудину, насип туди повний омер манни й постав його перед Господом зберігатися для наступних поколінь».

³⁴ Як і наказав Господь Мойсею, Аарон поставив його перед Свідоцтвом для зберігання. ³⁵ Ізраїлеві діти їли манну протягом сорока років, доки не прийшли до обіцяної, придатної землі на кордоні країни ханаанської. ³⁶ Омер дорівнював одній десятій ефи^[c].