Иов 30
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
30 «Тепер же з мене насміхаються молодші.
Це ті молодики, батькам яких я б не дозволив
з собаками разом пасти овець.
2 І навіть сила їхніх рук—що мені з неї?
Бо ж їхня сила полишила їх.
3 Нестатками і голодом забиті,
вони вгризаються у те, що вже давно засохло,
все винищене і зруйноване усе.
4 Вони скубуть гіркий просвирник,
а корінь ялівця їх зігріває[a].
5 Їх вигнали і відділили від людей,
кричать на них, немовби на злочинців.
6 І змушені вони тулитись в пересохлих руслах рік,
в печерах, між камінням.
7 Вони сумують, тужать між кущами
або збираються гуртом між колючками.
8 Вони дурні і безіменні,
їх батогами вигнали і знехтували всі.
9 Тепер вони про мене плещуть язиками,
про мене розпускаючи плітки.
10 Вони гидують мною звіддалік,
без сумнівів плюють мені в обличчя.
11 Тому що Він послабив тятиву й мене принизив,
планують знищити мене, як місто, що в облозі.
12 На мене суне справа натовп лютий, збиває з ніг.
Вони мене згубити замишляють.
13 Ось вже прорвались на мою стежину,
мене зживають зо світу.
Немає звідки ждати допомоги.
14 Ось вони сунуть, ніби крізь пролом,
мене вражають в найслабкіше місце.
15 Охоплений я жахом невимовним
мов вітром здуло вдачу мою горду,
хмариною розвіялось спасіння.
16 Тепер із мене виливається душа,
впилися в мене дні мої скорботні.
17 Вночі Він штрикає зсередини мої кістки,
і біль гризе мене і не вщухає.
18 Щодуху шарпає Він одяг мій
і штурхає, вчепившись в комірець хітона.
19 Швиргає Бог мене в багнюку,
і перетворює на пил і попіл.
20 Волаю я про допомогу Твою, Боже,
та не озвався Ти.
Стою перед Тобою,
але Ти уваги не звертаєш.
21 Ти став безжалісним до мене.
Свою ненависть Ти на мене виливаєш.
22 Шторми турбот на мене насилаєш, вітер мене носить,
чи змушуєш від переляку мліти, бо ревеш громами.
23 Я знаю, Ти мене у смерть повернеш,
туди, де зустрічаються усі живі.
24 Ніхто, звичайно, руку не підніме
на того, хто уже на світі не жилець,
як той в смертельну мить на допомогу буде кликати.
25 Хіба не плакав я за тими, хто страждав?
Хіба душа моя за бідними не сумувала?
26 Я справді до добра тягнувся, а обернулося на зле.
Я світло виглядав, а непроглядна тьма спустилась.
27 Кипить у мене все всередині невпинно,
настали дні страждань.
28 Ходжу я почорнілий не від сонця.
На зібранні підвівся я і допомоги попросив.
29 Шакалам став я братом,
для страусів я друг.
30 І шкіра на мені вже почорніла,
горить в гарячці тіло.
31 Пісні жалобні—ось на що налаштовано арфу мою,
а сурми—на жалобний спів».
Footnotes
- 30:4 їх зігріває Або «то наче хліб для них».
Йов 30
Ukrainian Bible
30 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
2 Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
3 Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
7 ревіли вони між кущами, збирались під терням,
8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
15 Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...
18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.
19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.
20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...
21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...
22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!
23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...
24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...
Copyright © 2007 by Bible League International