Иеремия 34

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Застереження Седекії, царю юдейському

34 Слово Господа було Єремії, коли Навуходоносор, цар Вавилону, і все його військо, й усі царства землі, підлеглі йому, і всі їхні народи воювали проти Єрусалима та всіх довколишніх міст.

² Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: «Піди до Седекії, царя Юдеї, та скажи йому, що Господь так мовить: „Віддам Я це місто в руки царя Вавилону, й він спалить його. ³ І ти не уникнеш руки його. Ти побачиш царя Вавилону на власні очі й розмовлятимеш з ним віч-на-віч, а потім підеш до Вавилону”. ⁴ Але почуй слово Господа, Седекіє, царю Юдеї. Ось що Господь каже про тебе: „Ти не загинеш у бою від меча. ⁵ Помреш ти в мирі, й так само як на честь твоїх предків, царів колишніх, що були до тебе, палено було погребальне багаття, так люди палитимуть вогні і на твою честь. Вони тужитимуть за тобою, кажучи: „О горе, володарю!”—бо Я так наказав”». Так каже Господь.

⁶ І пророк Єремія всі ці слова промовив до Седекії, царя Юдеї, в Єрусалимі. ⁷ І військо царя Вавилону воювало проти Єрусалима й усіх міст Юдеї, що ще лишилися: Лахиша й Азеки—єдині укріплені міста Юдеї, що лишилися.

Народ порушує одну з угод

⁸ Це слово було Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав угоду зі всіма людьми, що перебували в Єрусалимі, щоб проголосити звільнення від рабства. ⁹ Кожен із них мав відпустити на волю своїх рабів-юдеїв, чоловіків і жінок, щоб жоден юдей не був рабом у свого брата-юдея. ¹⁰ І всі вельможі, і всі люди, погодилися відпустити своїх рабів-чоловіків і жінок-рабинь, щоб більше ніколи їм не служили; ¹¹ та після цього^[a] вони вирішили знов поневолити всіх тих, кого повідпускали.

¹² І слово Господа було Єремії. ¹³ Він сказав: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Я уклав Угоду з вашими батьками, коли вивів їх із Єгипту, з дому рабства. Я їм сказав: ¹⁴ „Наприкінці кожного сьомого року кожен із вас дасть волю своєму братові-єврею, який себе продав вам. Він тобі служитиме шість років, і ти його відпустиш, і він буде вільний. Але батьки ваші не слухали Мене і уваги на це не звертали. ¹⁵ Не так давно ви змінили серця, та поклялися робити, що є праведним. Ви навіть уклали Угоду у храмі Господньому, у присутності Моєї, та поклялися ім’ям Моїм відпустити усіх братів-євреїв. ¹⁶ Але ж ви передумали й знечестили ім’я Моє. Кожен із вас повернув собі раба свого й рабиню, яких ви позвільняли, та ви примусили їх знову стати вашими рабами й рабинями”».

¹⁷ Тож ось що Господь каже: «Ви Мене не слухали, ви не проголосили волі для своїх братів-юдеїв, тож Я проголошую звільнення для вас, волю впасти від меча, чуми й голоду. І зроблю з вами таке, що нажахає всі царства на землі. ¹⁸ Тих, хто порушував Мою Угоду, хто не додержувався слів Угоди, що вони уклали зі Мною, з тими Я вчиню як із телям, яке вони розтинають навпіл і проходять між його частинами^[b]. ¹⁹ Вожді Юдеї та вожді Єрусалима, євнухи й священики, й усі люди краю—це вони проходили між половинами теляти. ²⁰ Я їх віддам до рук ворогів їхніх, що прагнуть убити їх. Тіла їхні стануть поживою для птаства небесного й для звірів земних. ²¹ Я віддам Седекію, царя Юдеї, й вельмож його в руки ворогів їхніх й у руки тих, хто прагне вбити їх, в руки війська царя Вавилону, не зважаючи навіть не те, що вони вже залишили Єрусалим». ²² «Ось що Я накажу,—каже Господь,—Я їх знову поверну до Єрусалима й воюватимуть вони проти нього, й захоплять його, і спалять. І оберну Я міста Юдеї на пустку, де ніхто не житиме».