Add parallel Print Page Options

Вступ

Ось слова Когелета[a], сина Давида, царя єрусалимського: «Все марне!—Каже Когелет.—Усе безглузде. Який з тяжкої праці зиск людині, що все життя[b] трудиться невтомно? На зміну поколінню прийде інше, лише земля лишається тією ж вічно. То сходить, то заходить сонце, спішить туди, де сходити йому. На південь мчить і повертається на північ вітер, тоді вертає знов, і знов своїм шляхом полетить і вернеться назад.

Вливаються у море всі потоки, та не заповнюється море вщерть. Вода вертається до витоків своїх. Усі слова набриднути можуть[c], не здатен висловити думку чоловік[d]. Побаченим не нагодуєш око, почутим слух не напоїш. Те, що було, те знову буде. Що скоєне, здійсниться знову. Під сонцем не нове ніщо. 10 Якщо й існує щось, про що ти скажеш: „Поглянь, та це ж нове!”—будь певен, що воно вже існувало, коли про нас іще і гадки не було. 11 Не буде пам’яті про тих, що вже пішли, немає пам’яті про тих, прийдешніх, не буде пам’яті й про тих, які за ними прийдуть».

Марнотність знання

12 Я, Когелет, був царем Ізраїлю, правив у Єрусалимі. 13 Я себе дослідженню й вивченню мудрості віддав: всього того, що відбувається під небесами. Тяжкий це тягар, який Господь поклав на людину! 14 Я був свідком усього, що діється під сонцем. Я відкрив для себе, що все—марнота, все, що відбувається—лиш вітер в полі. 15 Того, що зігнуте, не випрямити, того, чого бракує, не врахувати. 16 Я собі подумав: «Я став великим, набрався мудрості над усіма своїми попередниками, що правили Єрусалимом. Я серцем ввібрав мудрість і знання». 17 Тож я розумом осягнув мудрість і знання, безумство й глупоту. Але я знову збагнув, що все це—той же вітер в полі. 18 Де мудрості багато, там печаль зростає. Чим більше знань, тим дужчий смуток.

Footnotes

  1. 1:1 Когелета Тобто «Вчителя» або «Проповідника».
  2. 1:3 все життя Або «під сонцем». Також див.: Екл. 1:9, 13.
  3. 1:8 набриднути можуть Або «слабі», чи «не можуть виразити того, що я хочу сказати».
  4. 1:8 не здатен… чоловік Або «та все ж людина продовжує говорити».

Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота усе!

Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?

Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!

І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.

Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...

Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!

Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...

10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

11 Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...

12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.

14 Я бачив усі справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!...

15 Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!

16 Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глупоту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...

18 Бо при многості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшує й біль!...

Everything Is Meaningless

The words of the Teacher,[a](A) son of David, king in Jerusalem:(B)

“Meaningless! Meaningless!”
    says the Teacher.
“Utterly meaningless!
    Everything is meaningless.”(C)

What do people gain from all their labors
    at which they toil under the sun?(D)
Generations come and generations go,
    but the earth remains forever.(E)
The sun rises and the sun sets,
    and hurries back to where it rises.(F)
The wind blows to the south
    and turns to the north;
round and round it goes,
    ever returning on its course.
All streams flow into the sea,
    yet the sea is never full.
To the place the streams come from,
    there they return again.(G)
All things are wearisome,
    more than one can say.
The eye never has enough of seeing,(H)
    nor the ear its fill of hearing.
What has been will be again,
    what has been done will be done again;(I)
    there is nothing new under the sun.
10 Is there anything of which one can say,
    “Look! This is something new”?
It was here already, long ago;
    it was here before our time.
11 No one remembers the former generations,(J)
    and even those yet to come
will not be remembered
    by those who follow them.(K)

Wisdom Is Meaningless

12 I, the Teacher,(L) was king over Israel in Jerusalem.(M) 13 I applied my mind to study and to explore by wisdom all that is done under the heavens.(N) What a heavy burden God has laid on mankind!(O) 14 I have seen all the things that are done under the sun; all of them are meaningless, a chasing after the wind.(P)

15 What is crooked cannot be straightened;(Q)
    what is lacking cannot be counted.

16 I said to myself, “Look, I have increased in wisdom more than anyone who has ruled over Jerusalem before me;(R) I have experienced much of wisdom and knowledge.” 17 Then I applied myself to the understanding of wisdom,(S) and also of madness and folly,(T) but I learned that this, too, is a chasing after the wind.

18 For with much wisdom comes much sorrow;(U)
    the more knowledge, the more grief.(V)

Footnotes

  1. Ecclesiastes 1:1 Or the leader of the assembly; also in verses 2 and 12