От Луки 9

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Ісус виряджає Своїх апостолів

(Мт. 10:5-15; Мк. 6:7-13)

9 Ісус покликав дванадцять апостолів, і наділив їх владою виганяти нечистих духів та зціляти хворих. ² Він почав надсилати їх, щоб проповідували вони про Царство Боже та зцілювали хворих. ³ І сказав їм: «Нічого не беріть із собою в дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ані запасної одежини. ⁴ І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто. ⁵ Там, де люди будуть негостинні до вас, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших^[a], як попередження проти тих людей».

⁶ Тож апостоли вирушили й пішли по всіх поселеннях, проповідуючи Добру Звістку й усюди зціляючи людей.

Ірод хоче бачити Ісуса

(Мт. 14:1-12; Мк. 6:14-29)

⁷ Цар Ірод, почувши про все, що діється, збентежився, бо дехто казав, що це Іоан повстав із мертвих. ⁸ Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». ⁹ Та Ірод сказав: «Я відтяв голову Іоанові. То хто ж це Такий, про Кого я стільки всякого чую?» Він увесь час прагнув побачити Ісуса.

Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків

(Мт. 14:13-21; Мк. 6:30-44; Ін. 6:1-14)

¹⁰ Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди. ¹¹ Та люди довідалися про це й подалися за Ним слідом. Прийнявши їх, Ісус розповідав їм про Царство Боже, а також зцілював хворих.

¹² Наближався вечір. Дванадцятеро апостолів прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, тож відпусти людей, аби могли вони піти по довколишніх селах і хуторах, щоб знайти їжу та нічний притулок». ¹³ Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» Вони кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин. Хіба Ти бажаєш, щоб ми пішли й придбали якоїсь їжі для цих людей? Але ж тут занадто багато народу!» ¹⁴ (З ними йшло близько п’яти тисяч чоловіків). Однак Ісус сказав Своїм учням: «Розсадіть людей групами приблизно по п’ятдесят чоловік». ¹⁵ Вони послухалися й усіх посадили на землю. ¹⁶ Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Потім Він розломив хліби і розділив рибу, й роздав Своїм учням, щоб вони нагодували народ. ¹⁷ Всі люди поїли, і наїлися, потім ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.

Петро називає Ісуса Христом

(Мт. 16:13-19; Мк. 8:27-29)

¹⁸ Якось, коли Ісус молився на самоті, прийшли до Нього Його учні. Ісус запитав їх: «Що кажуть люди—хто Я?» ¹⁹ Вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає Тебе одним із пророків минулого, який воскрес та повернувся у світ». ²⁰ Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро:

«Ти—Христос, Який прийшов від Бога».

Христос говорить про Свою смерть

(Мт. 16:21-28; Мк. 8:31—9:1)

^21-22 Попередивши учнів, щоб нікому про те не говорили, Ісус сказав: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».

²³ І далі Він мовив до всіх Своїх учнів: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе^[b], узяти на себе свій щоденний хрест і рушати за Мною. ²⁴ Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його. ²⁵ Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але знищить або занапастить душу свою?

²⁶ Той, хто буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться його^[c], коли явиться, у Своїй славі й славі Свого Батька та святих Ангелів. ²⁷ Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Царство Боже».

Ісус розмовляє з Мойсеєм та Іллєю

(Мт. 17:1-8; Мк. 9:2-8)

²⁸ Сталося так, що десь днів вісім після того, як Ісус промовив це, Він взяв з Собою Петра, Іоана та Якова й вирушив з ними на гору молитися. ²⁹ І от коли Ісус молився, обличчя Його змінилося, а вбрання стало сліпучо білим. ³⁰ Тоді раптом Мойсей та Ілля явилися їм і почали розмовляти з Ісусом. ³¹ Вони явилися в сяйві слави й говорили з Ісусом про Його смерть в Єрусалимі, через яку Йому належало пройти.

³² Петро і ті, хто були з ним, заснули. Прокинувшись, вони побачили Ісуса в сяйві слави і двох чоловіків, які стояли поруч із Ним. ³³ І якраз, коли ті двоє залишали Ісуса, Петро звернувся до Нього: «Господарю, як добре, що ми тут! Дозволь нам поставимо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея, і один для Іллі». (Він й сам не знав, що говорить).

³⁴ Та поки Петро так промовляв, злинула хмара й огорнула їх усіх своєю тінню. Учні злякалися, опинившись у хмарі. ³⁵ Звідти ж пролунав Голос: «Це Мій Син—Мій Обранець. Слухайтеся Його!»

³⁶ Коли Голос замовк, там більше з ними нікого не було, крім Самого Ісуса. Учні Його мовчали, і нікому не розповіли тоді про те, що бачили.

Ісус зціляє хлопчика, одержимого нечистим духом

(Мт. 17:14-18; Мк. 9:14-27)

³⁷ Наступного дня, коли Ісус, Петро, Яків та Іоан повернулися з гори, то побачили, що їх зустрічав великий натовп. ³⁸ Зненацька, один чоловік з-поміж натовпу вигукнув: «Учителю, благаю Тебе, змилуйся над сином моїм, бо він же моя однісінька дитина! ³⁹ Час від часу нечистий хапає його, і тоді хлопець кричить несамовито. Дух так колотить його, що аж піна на устах у дитини виступає; дух мучить його і майже ніколи не залишає. ⁴⁰ Я благав учнів Твоїх вигнати нечистого, але вони не змогли».

⁴¹ І мовив Ісус у відповідь: «О невірний і заблудлий роде! Скільки ж ще часу Мені бути з вами і вас терпіти? Приведи свого сина до Мене». ⁴² Коли хлопчик підходив, нечистий дух раптом кинув його на землю й шалено затряс. Та Ісус заговорив суворо до нечистого духа й заборонив це йому і, зціливши дитину, віддав батькові.

⁴³ Усі присутні були враженні міццю Божою.

Ісус говорить про Свою смерть

(Мт. 17:22-23; Мк. 9:30-32)

Та поки люди дивувалися з усього, що Він діяв, Ісус звернувся до Своїх учнів: ⁴⁴ «Добре затямте все, що Я зараз скажу вам: незабаром Сина Людського буде віддано до рук людей». ⁴⁵ Однак учні Його не розуміли цих слів. Зміст був прихований від них, тож вони не могли збагнути цього, а перепитати Ісуса боялися.

Хто є самим великим у Царстві Небеснім

(Мт. 18:1-5; Мк. 9:33-37)

⁴⁶ Ісусові учнями зародилася сперечка про те, хто з них є найвеличнішим. ^47-48 Ісусу були відомі їхні потаємні думки. Він узяв дитину, поставив її біля Себе і звернувся до учнів: «Хто приймає таку малу дитину в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене. Отож справді, той серед вас стане найбільшим у Царстві Небеснім, хто буде найміншим».

Хто не проти нас, той з нами

(Мк. 9:38-40)

⁴⁹ А Іоан розповів: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас».

⁵⁰ Та Ісус відповів Іоанові: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас—той за вас».

Самаритяни не приймають Ісуса

⁵¹ Сталося так, що коли наблизився час Ісусові бути взятим на небо, Він твердо вирішив іти до Єрусалиму. ⁵² Перед Себе Ісус вислав посланців, які незабаром прибули до самарійського поселення, щоб все приготувати для Його приходу. ⁵³ Та самаритяни не побажали прийняти Його через те, що Він ішов до Єрусалиму.

⁵⁴ Коли Його учні Яків та Іоан побачили це, вони спитали: «Господи, хочеш, ми викличемо вогонь Небесний, щоб знищив їх, [як чинив Ілля?]^[d]»

⁵⁵ Та Ісус озирнувся й присоромив їх. [Ісус сказав їм: «Чи ви не знаєте, якому духу належите? ⁵⁶ Син Людський прийшов не на те, щоб губити душі людські, а щоб рятувати їх»]^[e]. І вони вирушили до іншого міста.

Хто може бути Ісусовим учнем

(Мт. 8:19-22)

⁵⁷ По дорозі хтось сказав Ісусу: «Я піду за Тобою, хоч куди б Ти йшов». ⁵⁸ Ісус відповів: «Лисиці мають нори, птахи небесні—гнізда, але Син Людський не має місця, де Він зможе відпочити».

⁵⁹ Ісус мовив до іншої людині: «Іди за Мною!» Але той попросив: «Господи, дозволь мені спершу піти та поховати мого батька». ⁶⁰ Однак Ісус відповів: «Нехай мертві самі ховають своїх померлих, а ти повинен нести звістку про Царство Боже».

⁶¹ Ще інший сказав: «Я піду за Тобою, Господи, але спершу дозволь мені попрощатися зі своїми домашніми». ⁶² Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад,—не гідні Царства Божого».