От Луки 15

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Притча про заблудлу вівцю

(Мт. 18:12-14)

15 Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники. ² А фарисеї та книжники почали дорікати: «Цей Чоловік водиться з грішниками й, навіть, їсть із ними!»

³ На те Ісус розповів їм таку притчу: ⁴ «Якщо хтось із вас має сто овець, і одна з них відіб’ється від отари, чи не залишить він решту дев’яносто дев’ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її? ⁵ А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому. ⁶ І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!” ⁷ Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, який розкається, ніж із дев’яноста дев’яти праведників, котрим немає потреби каятися».

Притча про загублену драхму

⁸ «Або уявіть собі жінку, яка має десять срібних драхм^[a]. Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно у хаті в пошуках монети, доки не знайде її? ⁹ А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!” ¹⁰ Повірте, так само радіють і Ангели Божі за кожного грішника, який розкаявся в гріхах своїх».

Притча про блудного сина

¹¹ І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів. ¹² Молодший син якось попросив: „Батьку, віддай мені мою частку майна”. І батько розділив своє добро між синами. ¹³ А незабаром молодший син продав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші.

¹⁴ І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод, та син впав у нужду. ¹⁵ Тоді він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней. ¹⁶ Годуючи свиней, він ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.

¹⁷ Опам’ятавшись, він сказав собі: „Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гину! ^18-19 Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: „Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів”. ²⁰ І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував».

²¹ Син промовив до нього: „Батьку, я грішний перед небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”. ²² Але батько наказав слугам: „Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.

²³ І приведіть вгодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід—ми будемо святкувати! ²⁴ Бо цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” І вони почали святкувати».

²⁵ «Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. ²⁶ Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає. ²⁷ Слуга відповів: „Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий”.

²⁸ Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Отже батько вийшов і намагався заспокоїти його. ²⁹ Та він відповів батькові: „Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися! ³⁰ А коли до тебе повернувся твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!”

³¹ Тоді батько сказав йому: „Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі. ³² Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій, який помер, повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!”»