От Иоанна 20
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Звістка про Ісусове воскресіння
(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Лк. 24:1-12)
20 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемна Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто. 2 Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».
3 Петро з тим учнем одразу ж пішли туди. 4 Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший. 5 Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.
6-7 У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці. 8 Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив. 9 Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.
Ісус являється Марії Маґдалені
(Мк. 16:9-11)
10 Після цього учні повернулися додому. 11 Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину, 12 і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати. 13 Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його». 14 Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.
15 Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».
16 Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!» 17 Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх[a] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”». 18 Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.
Ісус являється Своїм учням
(Мт. 28:16-20; Мк. 16:14-18; Лк. 24:36-49)
19 Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!» 20 Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа. 21 Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас». 22 Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий. 23 Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».
Ісус являється Хомі
24 Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком[b], не було разом з усіма, коли приходив Ісус. 25 Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»
26 Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!» 27 Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір». 28 І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!» 29 Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».
Чому Іоан написав цю книгу
30 Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі. 31 Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім’я.
Від Івана 20
Ukrainian Bible
20 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.
4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
5 І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.
6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.
10 І учні вернулися знову до себе.
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...
13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...
14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...
15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!
16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!
17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...
19 Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!
20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!
23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!
27 Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!
28 А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29 Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!
Copyright © 2007 by Bible League International