Бытие 42

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Йоспові брати йдуть до Єгипту

42 Дізнавшись, що в Єгипті є хліб, Яків сказав своїм синам: «Чого дивитесь один на одного?» ² Він додав: «От послухайте. Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть хліба для нас, аби нам жити та не повмирати».

³ Отже, Йосипові десятеро братів пішли в Єгипет купувати хліб. ⁴ Та Яків не послав Йосипового брата^[a] Веніамина з братами, оскільки боявся, що щось лихе може трапитися з ним. ⁵ І пішли Ізраїлеві сини купити хліба разом із багатьма іншими людьми, бо голод сягнув Ханаанської землі.

⁶ Йосип тоді правив країною. Він був якраз тим чоловіком, який продавав хліб усім людям звідусіль. Йосипові брати прийшли і вклонилися до землі перед ним. ⁷ Побачивши своїх братів, Йосип упізнав їх, але вдав, що не знає їх, і суворо говорив з ними. Він спитав: «Звідки ви?» Ті відповіли: «З землі Ханаанської, прийшли купити харчів».

⁸ Йосип упізнав своїх братів, та вони його не впізнали. ⁹ Він також згадав сни про своїх братів. Він їм і каже: «Ви шпигуни. Ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». ¹⁰ А вони йому відповідають: «Ні, володарю, ми твої слуги і прийшли купити їжі. ¹¹ Ми всі сини одного батька. Ми чесні люди, твої слуги, а не шпигуни».

¹² Але Йосип наполягав: «Ні, ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». ¹³ Вони йому знову: «Ми твої слуги, дванадцятеро братів, сини батька з землі Ханаанської. Наймолодший зараз із батьком, а ще одного більше немає в живих».

¹⁴ Йосип каже: «Є так, як я сказав. Ви—шпигуни! ¹⁵ І от як ви будете випробувані. Присягаю життям фараона, що не вийти вам звідси, доки ваш молодший брат не прийде. ¹⁶ Пошліть одного з вас і нехай він приведе вашого молодшого брата, а ви сидітиме поки що у в’язниці, щоб перевірити слова ваші, чи правду кажете. Якщо ж ні, то присягаю життям фараона, ви напевно шпигуни!» ¹⁷ І кинув їх Йосип до в’язниці на три дні.

Симеон лишається заложником

¹⁸ На третій день Йосип сказав їм: «Я богобоязний. Житимете, якщо зробите ось що. ¹⁹ Якщо ви чесні люди, то нехай один із вас залишається тут у в’язниці, а решта візьміть хліба та відвезіть, щоб полегшити голод у вашому краї. ²⁰ А потім приведіть мені вашого молодшого брата. То й підтвердите, що ваші слова правдиві, і ви не помрете». І вони погодилися на те. ²¹ Вони сказали одне одному: «Напевно, нас покарано за нашого брата. Ми бачили страждання його душі, коли він благав, та ми не слухали його. Через те й прийшло до нас нещастя».

²² Рувим тоді й каже їм: «Чи не казав я вам: „Не робіть зле хлопцеві!” Та ви не послухались, а зараз відплата приходить за його кров». ²³ Вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо ж із ними був перекладач.

²⁴ Відвернувся тоді Йосип від них і заплакав. Згодом він повернувся і далі говорив з ними. А тоді, забравши від них Симеона, він на їхніх очах зв’язав його.

²⁵ І наказав Йосип наповнити їхні лантухи зерном, повернути кожному в мішок їхні гроші і дати їм все необхідне для дороги. І все те було зроблено. ²⁶ І, нав’ючивши своїх ослів зерном, вони пішли. ²⁷ Коли один із них розв’язав свій мішок на привалі, щоб дати віслюкові трохи зерна, то побачив свої гроші. Вони лежали зверху в лантуху. ²⁸ Він сказав своїм братам: «Мені повернули гроші. Ось вони в моєму лантуху!» Серце тоді в них завмерло і, нажахані, вони почали питати одне одного: «І що ж це Бог зробив з нами?»

Йосипові брати повертаються до Ханаанської землі

²⁹ Повернувшись до свого батька Якова в Ханаанську землю, вони розповіли йому про все, що сталося з ними: ³⁰ «Правитель тієї землі суворо говорив з нами й кинув був нас до в’язниці, наче ми шпигуни якісь. ³¹ Ми йому казали: „Ми чесні люди. Ми не шпигуни. ³² Нас дванадцятеро братів, ми сини нашого батька. Одного вже немає в живих, а наш молодший з батьком у землі Ханаанській”».

³³ Тоді правитель тієї землі й каже нам: «Ось як я дізнаюся, чи чесні ви люди: залиште одного з братів зі мною, візьміть зерна для своїх родин, щоб не повмирали з голоду, та й ідіть собі. ³⁴ Тоді приведіть свого наймолодшого брата до мене, і я взнаю, що ви не шпигуни, а чесні люди. Я віддам вам вашого брата, і ви зможете купувати зерно на цій землі».

³⁵ Випорожнивши свої лантухи, вони знайшли гаманці з грошима. І побачивши свої гроші, вони й батько їхній перелякалися. ³⁶ І їхній батько Яків сказав: «Ви позбавили мене дітей. Йосипа більше немає, і Симеона більше немає. А ви ще й Веніамина хочете забрати. Все проти мене».

³⁷ Тоді Рувим і каже батькові: «Ти можеш убити обох моїх синів, якщо я не приведу його назад до тебе. Віддай його в мої руки, і я приведу його назад до тебе».

³⁸ Але Яків відповів: «Веніамин не піде з вами через те, що брат його помер і він залишився єдиним сином Рахилі. Якщо з ним щось трапиться в дорозі, то ви зведете моє сиве волосся в сиру могилу^[b]».