Бытие 24

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Слуга присягає Авраамові

24 Авраам був уже дуже старий. Господь у всьому благословляв його. ² Авраам сказав своєму слузі, що найдовше служив йому й доглядав усе Авраамове майно: «Поклади руку під моє стегно^[a].

³ Присягни мені перед Господом, Богом неба і землі, що не візьмеш ти жінку для сина мого з дівчат народу ханаанського, серед якого ми живемо. ⁴ Піди до моєї країни й мого народу і звідти приведи дружину для сина мого Ісаака».

⁵ Слуга перепитав Авраама: «А якщо вона не схоче прийти зі мною сюди в цю землю? Чи маю я повернутися з твоїм сином до країни, яку ти залишив?» ⁶ Авраам відповів: «Гляди, не веди туди мого сина. ⁷ Господь, Бог Неба, привів мене сюди із дому батькового і з землі, де я народився. Господь сказав мені, поклявшись: „Я віддам цю землю твоїм нащадкам”. Він пошле свого Ангела поперед тебе, щоб ти знайшов там дружину моєму синові. ⁸ Якщо ж вона не схоче йти з тобою, то будеш вільний від цієї присяги. Тільки ні в якому разі не веди туди мого сина». ⁹ І тоді, поклавши руку під стегно свого господаря Авраама, слуга присягнув йому.

Пошуки

¹⁰ Взявши у свого господаря десять верблюдів і різноманітні подарунки від нього, слуга зібрався й рушив до Месопотамії, в місто Нагорове. ¹¹ Надвечір, коли жінки ходять по воду, він зупинив своїх верблюдів поза містом коло криниці. ¹² Він промовив: «Господи, Боже господаря мого Авраама, зроби, щоб мені пощастило сьогодні. Змилуйся над господарем моїм Авраамом. ¹³ Ось глянь, я стою тут коло криниці й дівчата з міста приходять сюди по воду. ¹⁴ Нехай буде так: дівчина, яку я попрошу нахилити свого глечика і дати напитися, відповість мені: „Пий. Я й верблюдів твоїх понапуваю”. Нехай же вона буде тією, що Ти призначив слузі своєму Ісааку. Так я взнаю, що Ти змилувався над господарем моїм».

Зустріч із Ревеккою

¹⁵ Слуга ще не докінчив говорити, як до криниці прийшла Ревекка. Вона була дочкою Бетуїла, Сина Милки й Нагора, Авраамового брата. Вона тримала глечик на плечі. ¹⁶ Дівчина була дуже вродлива, цнотлива, жоден чоловік не пізнав ще її. Зійшовши до криниці, вона набрала води й пішла назад нагору.

¹⁷ Підбігши до неї, слуга мовив: «Прошу тебе, дай мені напитися з твого глека». ¹⁸ Ревекка йому відповіла: «Пий, добродію». Вона тут же зняла глечик з плеча і, нахиливши, вона дала йому напитися. ¹⁹ Напоївши його, вона промовила: «Я понапуваю і верблюдів твоїх». ²⁰ Хутко виливши воду з глечика у верблюже пійло, вона знову пішла до криниці. Тож понапувала вона всіх його верблюдів. ²¹ Слуга ж стояв мовчки і стежив за нею, розмірковуючи, чи змилостився Господь, чи зробив його подорож вдалою.

²² Коли верблюди напилися, він дав дівчині золоту сережку вагою в півшекеля^[b] та два золоті браслети на руки, вагою в п’ять мір^[c]. ²³ Авраамів слуга сказав їй: «Прошу тебе, скажи, чия ти дочка? Чи знайдеться місце в домі твого батька, щоб переночувати?»

²⁴ Ревекка відповіла йому: «Я дочка Бетуїла, сина Милки й Нагора». ²⁵ Ревекка додала: «У нас багато й соломи, й паші. Є також доста місця для ночівлі».

²⁶ Тоді слуга вклонився й почав молитися. ²⁷ Він промовляв: «Благословен Господь, Бог господаря мого Авраама. Він не відмовив у милості Своїй і вірності моєму господареві. Він привів мене до оселі, де мешкають родичі мого господаря».

²⁸ А Ревекка побігла й розповіла про все, що сталося, в домі матері своєї. ²⁹ У неї був брат, якого звали Лаваном. Він вибіг до чоловіка, що стояв біля криниці. ³⁰ Побачивши сережку й браслети на своїй сестрі Ревецці й почувши те, що слуга сказав їй, Лаван побіг до нього. Той стояв зі своїми верблюдами біля криниці. ³¹ Лаван промовив: «Заходь до хати, благословенний Господом. Чому стоїш надворі? Я приготував місце для тебе й твоїх верблюдів».

³² Авраамів слуга увійшов до оселі. Лаван розсідлав верблюдів, дав їм соломи й паші, а також води, щоб обмити ноги гостю та його людям. ³³ Тоді Лаван запропонував їм поїсти, але Авраамів слуга відповів: «Я не буду їсти, доки не скажу того, що маю сказати». Лаван відповів: «Кажи».

Авраамів слуга відкриває мету свого приходу

³⁴ Тоді Авраамів слуга промовив: «Я Авраамів слуга. ³⁵ Господь вельми благословив мого господаря, і той став великою людиною. Господь дав Авраамові багато овець, худоби, срібла, золота, слуг і служниць, верблюдів і віслюків. ³⁶ Дружина мого господаря Сарра народила йому сина, коли вже була старою. Авраам віддав синові все, чим володіє.

³⁷ Мій господар примусив мене поклястися йому. Він сказав: „Не візьми дружину синові моєму з дівчат ханаанських, на чиїй землі я живу. ³⁸ Ти мусиш піти до дому мого батька, до моїх рідних і привести йому дружину звідти”. ³⁹ Я тоді спитав у господаря свого: „А якщо вона не піде зі мною?” ⁴⁰ На те Авраам відповів: „Господь, перед лицем Якого я живу, пошле тобі на допомогу Свого Ангела, щоб щастило тобі в дорозі і щоб ти знайшов таки жінку синові моєму серед мого народу. ⁴¹ Якщо вони відмовляться дати дружину для сина мого, то коли прийдеш до землі мого батька, ти будеш вільний від клятви своєї”. ^42-43 І прийшовши сьогодні до криниці, я сказав: „О, Господи, Боже господаря мого, Авраама, Якщо Ти й справді хочеш, щоб мені пощастило у подорожі моїй, то глянь, ось я стою коло криниці з водою. Нехай же молоду дівчину, що прийде по воду, я попрошу: „Дай трохи води напитися з глека твого”. ⁴⁴ Якщо вона відповість мені: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”,—то нехай вона буде тією, кого Господь вибрав для сина господаря мого”.

⁴⁵ Не встиг я це промовити про себе, як вийшла Ревекка, несучи глечик на плечі. Вона прямувала до криниці. Тоді набрала води і я попросив її: „Прошу тебе, дай напитися”. ⁴⁶ Вона зразу зняла з плеча глечик і каже: „Пий. Я ще й верблюдів твоїх понапуваю”. Тож я напився, і вона дала також води моїм верблюдам. ⁴⁷ Я її й питаю: „Чия ти дочка?” А вона відповідає: „Я дочка Бетуїла, сина Нагора і Милки”. Тоді я й дав їй сережку і браслети на обидві руки. ⁴⁸ Вклонившись, я подякував Господу. Я благословив Господа, Бога господаря мого, Авраама, Який вів мене правильним шляхом, щоб я знайшов дочку брата свого господаря для його сина.

⁴⁹ А тепер, якщо ви будете милостиві й сповнені довіри до господаря мого, прошу, скажіть мені, щоб я знав, як мені бути».

⁵⁰ Тоді Лаван з Бетуїлом відповіли: «Це прийшло від Господа. Ми не можемо цього змінити. ⁵¹ Ось Ревекка, забирай її та й іди. Нехай вона стане жінкою сина твого господаря, як наказав Господь».

⁵² Почувши це, Авраамів слуга вклонився Господу до землі. ⁵³ Він віддав Ревецці срібні й золоті прикраси та вбрання. Він також віддав дорогі подарунки її братові й матері.

⁵⁴ Авраамів слуга і люди, що були з ним, добре поїли й попили, і заночували. Вставши рано вранці, він і каже: «Вирядіть мене до мого господаря». ⁵⁵ А Ревеччині брат і мати кажуть: «Нехай Ревекка залишиться з нами ще днів з десять, а потім уже піде».

⁵⁶ Але слуга сказав їм: «Не змушуйте мене чекати. Господь благословив мою подорож на успіх, тож дайте мені повернутися до мого господаря». ⁵⁷ Тоді вони кажуть: «Покличмо дівчину й спитаймо її, чи захоче вона піти». ⁵⁸ Вони погукали Ревекку й питають: «Чи підеш ти з цим чоловіком?» Вона відповіла: «Піду».

⁵⁹ І відпустили тоді вони сестру свою Ревекку та її годувальницю з Авраамовим слугою та його людьми. ⁶⁰ Вони благословили Ревекку. Сказали їй:

⁶¹ Ревекка зі своєю служницею зібралися, посідали на верблюдів і поїхали слідом за Авраамовим слугою. Слуга взяв Ревекку й вирушив до дому.

⁶² Ісаак тоді, прийшовши з Беер-Лахай-Роя, жив у Неґеві. ⁶³ Якось увечері Ісаак вийшов у поле прогулятися^[d]. Він підвів очі й побачив верблюдів, що прямували до нього.

⁶⁴ Ревекка підвела очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда. ⁶⁵ Вона спитала слугу: «Що то за чоловік іде полем нам назустріч?» Слуга відповів: «Це мій господар». Тоді Ревекка покрила своє обличчя серпанком.

⁶⁶ І розповів слуга Ісаакові про все, що сталося. ⁶⁷ І повів тоді Ісаак Ревекку до намету своєї матері Сарри. І стала Ревекка його дружиною. Ісаак міцно покохав Ревекку і втішив печаль свою після смерті матері.